Про автора

Pu3PcQRkkqAОлександр Виговський – людина, у житті якої було все: безтурботність, біль і забуття. Спробувавши різні професії, він реалізував себе як митець, письменник та журналіст. Народився 17 березня 1966 року в м.Коростень, що на Житомирщині.

Формування особистості юнака відбувається в період, коли СРСР перебуває в глибокій кризі: ідеологічній, економічній та моральній. Поряд із цим особисті нещастя: втрата близьких, життєві негаразди, серйозна спортивна травма формують критичне сприйняття навколишнього світу.

У 1985 році вступає до Дніпродзержинського індустріального інституту ім. М.І.Арсенічева (нині Кам’янський державний технічний університет). З19-ти років і розпочинається його творчий шлях.

Закінчивши службу у РА, Олександр відновлюється в інституті, який закінчує 1991-го року. Поряд з цим продовжує удосконалювати свою майстерність у створенні дерев’яних скульптур. Наприкінці 80-х побачили світ його перші різьблені ікони. Ці творіння в “лихі 90-ті” допомагають вижити. Скульптор активно створює та продає свої роботи за кордон. У 1998 році вступає до Житомирської духовної семінарії, після закінчення якої отримує посаду настоятеля православного  храму. Того часу, окрім різьблення, розпочинає писати короткі оповідання, сюжети яких бере безпосередньо з життя. Однак згодом Олександр залишає церковну службу і повертається до світського життя.

Новий етап у творчості митця розпочинається 2002-го року з переїздом до міста Біла Церква Київської області.

Період зрілої творчості Виговського характеризується не лише сюрреалістичним зображенням дійсності, але й початком професійної письменницької та журналістської діяльності. Як літератор розкрився в брутальному, містичному та саркастичному напрямах літератури; немає красивих слів, милих персонажів, лише перипетії складного буденного життя. За цей час автором видано 10 книг, серед яких: “За руку з Хароном” (2010), “Сучасні міські легенди” (2011), “Прет-а-порте” (2012), “Горохова – forever” (2012), “Місіонер. Ще не час забити труну…” (2013), “Душа під № Дубль-А-1п” (2014), “Новосвітські батюшки та матушки” (2015), «Воїни світла, воїни бобра» (2015), «Єврокаратель» (2016), «Одного разу в Білій Церкві…» (2016).

За книгу “Душа під № Дубль А-1-п” Виговський отримав міську літературно-мистецьку премію імені І.С. Нечуя-Левицького. Окрім творчості, Олександр знаходить час і для громадської діяльності. Він – активний учасник Майдану, все пережите відтворює в своїх скульптурах та віршах. Сьогодні працює журналістом у Білоцерківській газеті “Копійка”, пише книги та втілює у життя власні “дерев’яні фантазії”.