Битійо мойо

Якось білоцерківські бібліотекарки біографію мою склали до купи. Я аж сам собі сподобався

Біографія

Олександр Григорович Виговський

Олександр Виговський – людина, у житті якої було все: і безтурботність, і біль, і забуття. Спробувавши різні професії, він реалізував себе як митець, письменник та журналіст.

 Народився Олександр Виговський 17 березня 1966 року в м.Коростень, що на Житомирщині. Юність його пройшла у Росії. Спочатку на далекій півночі в м.Сургут Тюменської області, куди родина Виговських переїздить у 1977 році. Пізніше сім’я переселяється до Москви, де Олександр навчається в спортивному інтернаті. Формування особистості юнака відбувається в період, коли СРСР перебуває в глибокій кризі: ідеологічній, економічній та моральній. Поряд із цим – особисті нещастя: втрата близьких людей, серйозна спортивна травма, яка перекриває дорогу до професійного футболу. Все це формує критичне світосприйняття.

У 1985 році Олександр повертається на Батьківщину. Того ж року він вступає до Дніпродзержинського індустріального інституту ім. М.І.Арсенічева (нині Дніпродзержинський державний технічний університет) за спеціальністю “Технологія машинобудування”. Одразу після вступу Олександр від’їздить до ГДР, проходити військову строкову службу. Саме з 19-ти років й розпочинається його творчий шлях.

На службі Олександр займає посаду штабного художника. Там же знайомиться з товаришами, які працюють у майстерні з виготовлення дерев’яних заготівок. З цікавості він вирішує спробувати себе у новій справі. Отримавши декілька порад від солдата-майстра, Олександр самостійно починає навчатися й опановувати нелегку техніку різьблення по дереву.

Закінчивши службу, Олександр повертається до навчання в інституті, який закінчує в 1991 році. Поряд з цим продовжує удосконалювати свою майстерність у створенні дерев’яних скульптур. У кінці 80-х побачили світ маленькі різьблені ікони та розп’яття, суть роботи над якими полягала в простому технічному перенесенні зображення на дерево. Ці творіння в “лихі 90-ті” допомагають йому вижити. Скульптор-початківець активно створює та продає свої роботи за кордон.

У 1998 році Олександр вступає до Житомирської духовної семінарії, після закінчення якої стає настоятелем храму в селі Грозіне, поблизу Коростеня.

У цей час, окрім різьблення, він починає писати невеликі оповідання, сюжети яких бере з життя. Однак, через кілька років Олександр залишає церковну службу і повертається до світського життя.

Новий етап у творчості митця розпочинається в 2002 році з переїздом до міста Біла Церква Київської області.

Період зрілої творчості в Олександра Виговського характеризується не лише переходом до сюрреалістичного зображення дійсності, а й початком професійної письменницької та журналістської діяльності. Як літератор Олександр розкрився в брутальному, реалістичному напрямі літератури. Його книги ніби послання-убереження для майбутніх поколінь. Тут немає прикрашених слів, милих персонажів, у роботах відображено всі перипетії буденного життя. За цей час автором видано 7 книг, серед яких: “За руку з Хароном” (2010), “Сучасні міські легенди” (2011), “Прет-а-порте” (2012), “Горохова – forever” (2012), “Місіонер. Ще не час забити труну…” (2013), “Душа під № Дубль-А-1п” (2014), “Новосвітські батюшки та матушки” (2015).

За книгу “Душа під № Дубль А-1-п” Олександр Виговський отримав міську літературно-мистецьку премію імені І.С.Нечуя-Левицького. Презентація книги відбулася 6 листопада 2014 року у центральній бібліотеці м. Біла Церква, де зібралися поціновувачі літературного таланту Олександра Виговського.

Окрім творчості, Олександр знаходить час і для громадської діяльності. Він – активний учасник Майдану, все пережите відтворює в своїх скульптурах та віршах.

Сьогодні, Олександр Виговський працює журналістом у місцевій газеті “Копійка”, пише книги та втілює у життя свої “дерев’яні фантазії”.