http://kopiika.com.ua/archives/3198#more-3198

Дивлюся в книгу, як у дзеркало

564b7fc970db

Коли світ бачить нова книга – це завжди подія. Приємно, коли автором книги стає журналіст, який через художнє слово намагається пробудити у читача емоцію. Саме так зробив білоцерківський журналіст Олександр Виговський, який презентував свою книгу «Горохова – forever». У ній оповідається про життя української вулиці, мешканці якої є представниками суспільного «дна». Автор пише, що події відбуваються за часів «покращення вже сьогодні», та видається так, ніби О. Виговський добирав матеріал до своєї книги довгі роки, адже українському народу різнокольорова влада невпинно намагалася «покращити життя». Але горохівські люмпаки аж ніяк не примітивні, бо серед них є «націоналісти», «інтелігенти», «реваншисти-шовіністи». Ці, опущені та спустошені люди, без усілякої надії на поліпшення життя, не залишаються осторонь суспільних проблем. О, ні, тут киплять «шекспірівські» пристрасті. Політика, суспільні відносини, любовні переживання, опір контролюючим органам як єднають так і розводять горохівців по різні сторони вулиці. І все це відбувається на тлі споживання гидотної самогонки («казенка» – то вже шик!) і приправлене своєрідною мовою персонажів. Жахливий, але не брутальний, суржик панує на сторінках книги. Втім автор не опускається до відвертої «пошлятіни».

Лінгвістичні і мовні знахідки Олександра Виговського та характери його персонажів напрочуд влучно розкрила завідувачка відділу методичної та бібліографічної роботи Білоцерківської Центральної бібліотечної системи Тетяна Біла. Вона зауважила, що у самих пропащих людей є світлі сторони і їх можна знайти читаючи «Горохова – forever». Архієпіскоп Білоцерківський і Богуславський Владика Августин відмітив те, що автор не втоптує своїх героїв у багно, а намагається зобразити їх вартими поваги, нехай навіть у таких важких життєвих обставинах. А ще Августин побажав Олександру написати багато нових, світлих та духовних книг.

«Горохова – forever» читати важко. Можна й легко, якщо не задумуватися над тим, що такі вулиці (нехай навіть гіперболізовані автором) є у кожному куточку нашої країни. Саме вжахнувшись подібному стану речей необхідно робити над собою зусилля, працювати і вдосконалюватись, інакше, якщо «покращення» затягнеться, Україна остаточно опиниться «на Гороховій», або, як герої книги, у божевільні. Але якщо «горохівці» знайшли там своє щастя, то особисто я хочу, щоб наша країна знайшла свою долю не в «бедламі», а сім’ї сильних та вільних народів. От тоді ми будемо forever.

Костянтин Климчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *