http://kopiika.com.ua/archives/3799

«Місіонер» Виговського. Квадрат Малевича по-білоцерківськи…

Безымянный

Незмінно білі літери на незмінно чорному тлі зручного книжкового формату. Незмінна легкість складу…, розмаїття художніх засобів, несподівані повороти сюжету, а ще – глибина і височінь смислового наповнення, які водночас чатують на кожного, хто зважиться зробити перший крок до них, щойно відкривши книжку…У четвер, 16 травня, у Білій Церкві відбулася презентація книжки відомого білоцерківського журналіста, художника, скульптора, прозаїка, поета Олександра Виговського «Місіонер. Ще не час забити труну…»

 

Гості презентації – друзі, шанувальники автора, серед яких і депутати Білоцерківської міської ради Людмила Дригало та Валерій Ямковий, а також колеги – у своїх відгуках відмітили, що книга сповнена гумору, самоіронії, філософських глибоких роздумів, доведення того, що криза духовна страшніша за кризу матеріальну.

 

«Місіонер» – це сповідь людини-романтика, сучасного Дох Кіхота – 33-річного Віталика, якого довели до відчаю складнощі життя, проте який не розгубив у собі прагнення до світлих почуттів, честі, гідності й справедливості.

 

«Це книга не тільки для нас, але й про нас сьогоднішніх, – відмітила ведуча презентації, завідувачка відділу методичної та бібліографічної роботи Тетяна Біла. – Після прочитання книги виникають запитання: як швидко повернеться суспільство до того єдиного, що тримає світ, – любові й милосердя, взаємоповаги й гідності? Коли закінчаться нікчемні вчинки тих, хто за своїм статусом повинен піклуватися про все це?.. У цій книзі, можливо, хтось знайде для себе рецепт спасіння, а в когось пробудиться неінфікована совість, адже людина має завжди прагнути кращого, опановувати знання, досвід, аналізувати їх, уміщати в голові, щоб вижити, спастися і бути гідним звання Людини».

 

«Книга Олександра Виговського – ніби квадрат Малевича, – говорить карикатурист Данило Кузнецов, тримаючи в руках книжку в традиційно чорній обкладинці. – Ця непояснювана й неповторна форма містить у собі все, як, власне, і чорний колір. А він пасує як хорошим людям, так і не дуже хорошим, цей колір може бути як святковим, так і траурним…»

 

«Пишучи той чи інший твір, я ніколи не знаю, що вийде наприкінці, – зазначив сам автор книги Олександр Виговський. – Я писав цю книжку трохи про себе, трохи про життя, трохи про відчуття… У ній – трохи правди, трохи вимислу, трохи фантазії… Кожний знайде у ній щось для себе».

 

І справді, годі говорити. Краще – відкрити книгу «Місіонер» і зробити крок, вирушивши на пошуки чого-небудь для себе. Як і самих себе та своєї життєвої місії, врешті-решт…

 

Олена Лук’янець

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *