http://kopiika.com.ua/archives/4211#more-4211

«Я б хотів себе прожити ще раз…»

9317bb99548e

Минулого четверга, 20 листопада, у центральній міській бібліотеці Білої Церкви пройшла презентація збірки віршів Олександра Виговського «За руку з Хароном».  Презентація пройшла без зайвих помпезностей, у тісному колі, де зібралися виключно шанувальники творчості й друзі автора, письменники, бібліотекарі. 

«Збірка побачила світ ще у 2010 році, і презентації в класичному розумінні цієї книжки відтоді так і не відбулося… Я хотів би просто поділитися з читачами, книголюбами, відвідувачами бібліотек нашого міста залишками тиражу, – як завжди скромно й небагатослівно пояснив автор перед початком презентації. – Крім того, кожен може її придбати, символічно вкинувши до скриньки, скільки не шкода, – кошти підуть на підтримку наших воїнів в АТО…»

Що не кажи, а Скромність, мабуть, завжди буде ознакою благородності, і цю рису, так само як і здатність по-особливому сприймати та відтворювати світ, в Олександра не відібрати…

Відкрила зустріч-презентацію завідувач відділу методичної та бібліографічної роботи Тетяна Біла.

«Не буд

у говорити про літературну майстерність автора, так само як і про жанрові й стильові ознаки, а натомість відмічу, що автор як у прозу, так і в поезію привніс багато чого особистого, притаманного лише йому. Книжка віршів «За руку з Хароном» – це оголена душа письменника, його сповідь перед людьми та, перш за все, перед самим собою, перед світом і перед Всевишнім. Лірика – пейзажна, соціально-громадянська, любовна… Частину віршів вважаю альбомною лірикою; присутні й християнсько-поетичні образки. Присутні й дещо фривольні твори, але цим вони надають більшої знаковості творчості автора», – на початку зустрічі відмітила Тетяна Біла.

Збірка віршів перемежована світлинами скульптур, виконаних автором. Читачі так само, як і гості цієї презентації, неодноразово відмічали, що ці роботи не тільки напрочуд органічно сплітаються з віршами збірки, але й розкривають автора як талановитого скульптора, людину з неординарним мисленням та власним поглядом і відчуттям світу. У цьому контексті варто додати, що презентації самих скульптур проходили в Білій Церкві неодноразово й завжди привертали увагу численної аудиторії. Відкриємо невеликий секрет: скульптури  своєю неординарністю полонили серця й розуми багатьох колекціонерів, шанувальників нестанд

артного, «зламаного» формату, а відтак є на кожному континенті земної кулі!

Вірші автора зачитали провідні бібліотекарі міста:  Зінаїда Макарова, Марина Карімова, Тетяна Явінська, Майя Боженко та ін. Окрім декламування, робили невеликі рецензії на ті чи інші поезії, оцінювали їх крізь призму власного світосприйняття.

Комусь не вистачало у віршах світлих та яскравих відтінків, комусь – кохання та лірики, проте майже кожен із виступаючих відмітив, що творчість

Виговського завжди зачіпає за живе, вона може подобатися чи не подобатися, але ніколи не залишить байдужим жодного читача.

Свою оцінку презентованій збірці,  зокрема й творчості автора в цілому, зробили письменниці  Таїна Братченко та Галина Невінчана.

«Найперша ознака

Письменниця Галина Невінчана наголосила, що в наш час дуже багато прикладів можна навести, коли митці люблять більше себе в мистецтві, а не мистецтво в собі.таланту – це власний стиль, який неможливо сплутати із жодним іншим, – відмітила письменниця Таїна Братченко. – І в Олександра цей стиль є – як у скульптурах, так і в газетних публікаціях, віршах, прозі. Це самобутній автор із власним почерком. Кожному його творові притаманні алегорія, підтекст… Вони невмирущі й будуть актуальними завжди».

«Так-от, Олександр Виговський – один із тих небагатьох особистостей, які люблять мистецтво в собі. Його творчість не має тієї вивіреності й вилизаності, його безгранична чесність завжди підкуповує. Він нагадує про те, що потрібно радіти життю, не закопуючи свій «квиток у Небо», – відгукнулася про автора збірки письменниця й зачитала такий вірш Олександра Виговського:

Вчепившись променем у небокра,

Сонце мені гукнуло:

–          Гей, людино, вставай!

Вже півжиття промайнуло!

 

Творець тобі що говорив?

Часу не гай дарма!

Він усе сотворив,

А тебе ніби й нема.

 

Якщо тобі – все одно

І більше нічого не треба,

То ти талант закопав,

А з ним і квиток у Небо.

 Наприкінці зустрічі автор зізнався, що книжка «За руку з Хароном» – це проба пера й сам він дуже критично ставиться до цієї збірки.

«Десь ритмомелодика порушена, десь рими… Зараз дивлюся й розумію, що все зробив би по-іншому, – зізнався Олександр. – Можливо, я вас трохи здивую, але я не люблю віршів і ніколи їх не любив, і поетом себе не вважаю. У деяких випадках я просто не можу мовчати, споглядаючи на ті події, які кояться в нашій державі. Власне, так з’явився вірш «Враження від помаранчевого Києва на вулиці Банковій восени 2004 р.», про події на Майдані. І вийшло так, що Бог відтермінував усі ті події на 10 років…»

Тема Майдану, революції продовжується в його віршах «Київський фронт» та «Молитва рядового євромайданівця». «Це саме ті приклади, коли я пишу, бо не можу мовчати», – каже автор.

Нескінченно довго можна говорити про неповторну поезію Виговського, її стиль, віршовий розмір, тропи…  Усе те краще вивірити вам особисто, взявши до рук та погортавши на дозвіллі збірочку. Квінтесенцією його життя й творчості, камертоном до вчинків та дій кожного з нас можна вважати такі рядки з вірша «Прокинувшись раптом»:

«….Багато б чого змінити хотів,

Але не відрікаюсь

Від долі, друзів і ворогів,

Синців, страждань та образ.

Якби вибирать довелось,

Я б хотів

Себе прожити ще раз».

 

Олена Лук’янець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *