“Бомж” vs “Безхатько”

Колись давно, ще на початку ери водолія, накатав російською віршик “Бомж”. Тепер, відповідно тенденцій, з якими абсолютно погоджуюсь, вирішив перекласти державною. Виявилося не легко: інші рими, друга мелодіка, а треба ж якомога ближче до оригіналу. Просто для приколу обидва варіанти. Який кращий?

 

БОМЖ

 

Бог с вами, помогите, люди!
От вас за рубль не убудет.

 

Вам этот рупь – туда-сюда,
А мне сейчас – хлеб и вода.

 

Да, не на воду; на вино.
А что, тебе не всё равно?

 

У каждого своя судьба…
Чья королевна, чья – раба.

 

Моя раба и что теперь?
Может не видно, но поверь :

 

Я тоже был „людьми” когда-то;
Часы «Полёт», ума палата,

 

Свой угол, милая жена…
Прохукал всё, ушла она.

 

Ушла, а мне осталось пить,
А как ещё в подвалах жить?

 

Ты, брат, меня не осуждай,
И не жалей, а лишь подай.

 

Подай, и получи награду,
Для самолюбия отраду,

 

Что ты – не худший из людей,
Я хуже, так что всё о’кей!

 

В нагрузку дам тебе совет:
Вообще ты русский, или нет?

 

А на Руси что говорят?
Не очень зарекайся, брат

 

От горькой водки, от сумы,
От жён неверных, от тюрьмы,

 

От государства, от ментов,
От ста дорог и ста потов.

 

Смотри, деньков моих не густо,
И свято место будет пусто.

 

Возможно, ты его займёшь…
Ну что, копеечку даёшь?

 

Нет, не подашь? Ну, Бог с тобой.
Ты не даёшь, подаст другой.

 

БЕЗХАТЬКО

На Бога, не минайте, друзі!
Погляньте, я у «чорній смузі»!

 

Вам гривня – це туди-сюди;
Мені ж, – окраєць без води.

 

Так, не на воду, на вино.
Тобі хіба не все одно?

 

У кожного своє життя
Не вимагайте каяття.

 

Зачинені усі дверцята
І доленька моя, – триклята.

 

Ричить, кусає наче звір;
Не видно, але ти повір:

 

Я теж нівроку почувався,
Усього мав, на всьому знався,

 

Купив квартиру, одружився,
Але в житті, бач, не прижився.

 

Дружина кинула, пішла;
Когось крутішого знайшла.

 

Я залишився, – забухав!
Пропив житло, все занедбав

 

Чуваче! Ти не проклинай
і не суди, лише подай.
.

Подай, – отримай нагороду,
Потіш свою лиху природу,

 

Що ти – не гірший із людей;
Я гірший, тож усе о’кей.

 

А хоч, пораджу, без образ…
Ти ж наш, а не якийсь Кавказ?

 

У нас говорять на Подолі:
«Не квапся, поспішай поволі;

 

Не зарікайся від суми,
Війни, хвороби чи тюрми,

 

Від оковитої вражини,
Від зради вірної дружини;

 

Від податкової, ментів,
Від ста доріг і ста потів».

 

Дивись, мій вік добіг кінця.
Невдовзі піду до Творця.

 

Тобто, вакансія звільниться
І практикант не забариться.

 

Можливо, ти волієш бути?
Ні? Не бажаєш навіть чути…

 

Тоді копієчку подай.
Теж ні, то ліпше не займай!

 

Не подаси і Бог з тобою!
Подасть он той, що з бородою…

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *