Олександ Виговський – Суїцид 2

 

Суїцид

 

В оселі темно й безпросвітно;
Жахливо, до серцебиття.
Віконне скло у павутинні,
Всередині – лише гниття.

 

Тлін у недопалках, пляшках,
Брудних шкарпетках за стільцем,
У нецензурних письменах
На аркуші під олівцем,

 

У роздумах; токсичних, наче ртуть;
Таких густих, торкнутися кортить.
В свинцевих висновках, а ще
Хлопчині, що під стелею висить.

 

Поквапився, напевно, утекти
Дорогою, яка в один кінець.
На синьому розбухлому лиці
Стирчить язик, неначе прапорець.

 

Шия заклякла, плями на штанах.
Ноги без мешт, шкарпеток теж нема.
В останню мить мо’ усвідомив крах.
Подумав розвернутися, – дарма!

 

Небіжчик був умільцем; спорудив
Надійну переправу в небуття.
У вічності отямився легким,
Без Бога, сигарет і каяття.

 

Втікач на ці дрібниці не зважав.
Напевно, мріяв полюси змінити,
Умить пізнати істину жадав,
А мо’ простіше, – «задовбася» жити.

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *