Олександр Виговський – Прекрасні мерці

Прекрасні мерці

 

Одні звуть лева царем планети,

А інші проти, бо, – як же так?

Незгідні чубляться, гострять багнети

Наче динамівці на бренд «Спартак».

 

Одні говорять: «Кити найбільші,

За ними першість, розум і міць».

Їм опонують вже другі інші,

Думають, – тьху на вас і кажуть: «Тиць…,

 

Кити та леви – лише тварини!

Дурні як пробки, як «білий шум».

Ті інші, перших не поважають

І ображають, беруть на глум.

 

Жива людина – вінець творіння,

Ось де «верхівка» і колорит,

В ній інтелект, завзяття, вміння

Розбудувати свій білий світ.

 

Свої дороги, мости, будинки..

Не випадково і неспроста

Їй все вдається::авто, ай-фони,

Бікіні, бомби, фрі-ланс, міста.

 

Поблизу кожного такого міста

Та навіть в тих місцях, де їх нема

Лежать не пагорби, не тільки пагорби,

Стоїть не спека і не тюрма,

 

А мега-мега і мегаполіси,

Де «проживає» колишній люд,

Іх «хмарочоси» зростають в нетрі;

Ну-у, відрізняються від наших споруд.

 

Їхня культура стотисячолітня,

Тягнеться звідси до пекла і раю.

Там  Мойсей, Соломон, маршал Жуков,

Леся, Шевченко, Іуда. Вважаю

 

Мертві – справжній вінець творіння,

Остання ланка у ланцюзі.

Усі там будемо, не сумнівайтеся,

З «лівою» биркою  на правій нозі.

 

Тож не шукаймо собі найперших.

Вони найкращі, тобто, всі ми.

Усі народжені мусять приставитись

За допомоги, або самі.

 

На цьому світі панують мертві,

На тому також, – це ж не секрет.

Вони завершені, відтак довершені,

А досконалість – пріоритет.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *