Розстрига

 

На паперті мокра кружка,

А під очима, – синє,

Шапка у драних заплатах,

Дірка на коліні.

 

Колишні колеги, монахи,

Туплять погляди долу,

А істино православні

Обходять розстригу по колу.

 

Тітка Палашка матляє

Ганчіркою перед ізгоєм.

Вона його зневажає,

Вважає розстригу гоєм.

 

І предстоятель вважає.

Зважте, раніше дружили.

Знати його не бажає,

Хоч поряд у келіях жили.

 

Навіть церковні собаки

Дивляться на розстригу,

Наче він винен душу

І викреслений із Книги.

 

Натомість зацькований хлоп

Плакав внутрішнім плачем.

Для нього ця дійсність – потоп,

А він під водою наче.

 

Ну, так, помилився, не зміг

Бути «сіллю землі».

Обрав дорогу розстриг

З недоїдками на столі.

 

На цю картину з Небес

Дивилися янголи.

Викликав інтерес

Вогник серед імли.

 

Цілодобова імла,

Всюди замки на гратах,

Аж раптом, – промінчик один

Із шапки у драних заплатах.

 

Розстрига світився вдень,

Молився за вся і всіх:

За друзів і ворогів,

За хворих, мертвих, живих.

 

Скажете, – дивина?

Не часто, але буває, –

Все, що тут не таке

З Неба таким виглядає.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *