Всі записи автора Alex

Cтарий художник

Старий художник

 

Старий художник на алеї,

Де час від часу галереї

Для відчіпного робить мер

Ще від часів УРСР,

 

Наче Сизиф, – туди-сюди.

Пів дня без їжі та води

Біля пейзажів коло тину,

Поробок з бронзи та бурштину.

 

Туди-сюди. До всіх: «Привіт,

Ви як? Чудово! Білий світ

Такий чудовий, білий, ясний,

Такий невиправно прекрасний,

 

Що всіх волію обійняти.

Чи не бажаєте придбати

Ось цю картину про весну?

Це триптих, – але хоч одну?

 

Ні? Ну, таке… Просто спитав.

Не дорого б її віддав.

А може цю, – «Блакитне небо»?

Теж ні? Про небо вам не треба.

 

Шкода. Ну що ж, нехай щастить».

І вже до іншого летить:

«Вітаю! Добре, слава Богу.

Ось, маю дещо на вимогу…»

 

І так щодня, із року в рік,

Посеред міста, наче фрік,

Наче недомилок у душі,

Чи водолаз посеред суші.

 

А нещодавно, на алеї

Де час від часу галереї

Для відчіпного робить мер

Ще від часів УРСР,

 

Я не побачив дідугана.

Подумав, мінімум догана

Нудному наче дощ митцю

За тишу правильну оцю,

 

За вільний доступ до café,

За забулдигу «під шафе».

Що замістив собой картину,

На п’ятачку напроти тину.

 

А згодом стало зрозуміло –

Помер старий. Велике діло.

Помер і ладно, всі помруть.

Назад, на жаль, не повернуть.

 

Навіщо? У новій оселі

Його пейзажі невеселі,

Наче гарячі пиріжки

Гребуть архангели-дружки.

 

У місті також – слава Богу!

Прокладено нову дорогу;

Всім вистачає ковбаси,

Хіба що зменшилось краси.

 

Це, звісно, лірика  лише –

Порожня, як усі кліше.

Проте, тепер себе кляну,

Що не придбав його весну.

 

Олександр Виговський