Архів категорії: Інтернетресурси про Виговського

http://bc.vmurol.com.ua/novini/id/79

1ЗУСТРІЧ ІЗ ОЛЕКСАНДРОМ ВИГОВСЬКИМ

23 березня 2016 року ініціативна група студентів БІЕУ (Липовенко А. (ДЛ-11), Дейдиш А. (ПС-11), Зоренко В. (ФН-11), Яценко Д. (ФН-11), Пристилий С. (ДЛ-21), Вергуляцький М. (ДДЛ-21), Трохимчук К. (ДД-31)) та проректор з наукової роботи БІЕУ, кандидат історичних наук Романченко Інна Георгіївна були присутні на зустрічі з білоцерківським літератором, журналістом, лауреатом міської літературно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького Олександром Виговським. Читати далі http://bc.vmurol.com.ua/novini/id/79

6 листопада  2014р.

 

P6110342

Опозиція, як генеральна лінія творця

В драматичному, а часто й трагічному, контексті нашої історії все очевиднішим стає, що в українців велика проблема із самоідентифікацією. Читати далі

http://kyiv.svoboda.org.ua/news/events/00110283/

Білоцерківські свободівці відвідали презентацію книги “Єврокаратель”

14494789_1095125393914663_7052537336054753881_n

1 вересня 2016 року в центральній бібліотеці Білої Церкви активісти ВО “Свобода” відвідали презентацію дев’ятої за ліком книги місцевого письменника та журналіста Олександра Виговського “Єврокаратель”. Читати далі http://kyiv.svoboda.org.ua/news/events/00110283/

http://www.silskivisti.kiev.ua/19284/print.php?n=28423

Вівторок, 18 серпня 2015 року № 89 (19284)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19284/print.php?n=28423

  • Є така думка

«Аби хату не спалили»

Володимир БАНЯС.

Днями відбулися загальні збори Білоцерківської єпархії УПЦ МП. Упродовж двох годин обговорювали незвичне, як на сучасні реалії, питання: про шкідливість конкретної художньої книжки.

ЙДЕТЬСЯ про збірку оповідань «Новосвітські батюшки та матушки» місцевого автора Олександра Виговського. Доля цієї невеличкої книжки парадоксальна: вона вийшла друком іще в травні (тоді ж відбулася публічна презентація), причому не без допомоги місцевого осередку Московського патріархату — кілька його священиків вичитували її й виступали консультантами. Натомість сьогодні деякі «православні активісти» з місцевих вимагають визнати збірку вкрай шкідливою, а письменника — мало не єретиком.

Уже мав місце другий етап «церковного розслідування»: було організовано єпархіальні збори з участю всіх ієреїв Білоцерківської єпархії. Що цікаво, перед початком заходу один із працівників єпархії, який підтримував вихід «Новосвітських батюшок та матушок», запитав у присутніх колег, хто з них читав ці оповідання, — руку підняли двоє присутніх.

Одначе це не завадило ухвалити рішення про так звані «братські догани» всім причетним духовним особам, не знімаючи питання їхнього покарання через церковний суд. Також ієреї вирішили звернутись до предстоятеля УПЦ МП Онуфрія. Крім того, вони хочуть визнати книжку Олександра Виговського антихристиянською; вилучити весь тираж із міських бібліотек; через Інтернет та інші ЗМІ звернутися до громадян, котрі встигли придбати її, аби віддали, куди скажуть; опісля чого зібраний наклад знищити, хоча на способі не наголошується; меценату ж, який профінансував вихід збірки, вимагається поставити «на вид».

Деякі фанатики серед «православних активістів» побачили в «Новосвітських батюшках та матушках»… хулу на Богородицю. Читачам, не посвяченим у тонкощі нашого релігійного життя, поясню, що такий гріх відповідно до церковних правил дуже важко замолити.

Свідки розповідають, що на засіданні лунали такі вислови:

— Ми можемо пробачити Іванові Нечуєві-Левицькому його повість-хроніку: це ж геній української літератури. Але хто такий Олександр Виговський?

— Більше того: «Старосвітські батюшки та матушки» є художньо опрацьованими фантазіями, натомість білоцерківський писака брав життєву правду й очорнював її, змішував зі своїми брудними вигадками!

…Автор цих рядків прочитав усі 65 оповіданнячок сьомої за ліком книжки Олександра Виговського. Тож можу засвідчити, що в ній ані на грам немає того, в чому її звинувачує клір Білоцерківської єпархії УПЦ МП. З іншого боку, мені зрозуміло, чим «Новосвітські батюшки та матушки» розлютили наших «москвофілів».

Покійний священик Гліб Якунін (свого часу відлучений од РПЦ) якось насмілився сказати: «У Росії ніколи не було справжнього православ’я — в нас укоренилась язичницька церква православного обряду». Чи не найголовніший доказ цього — ставлення вірян до священиків, бачення їх не як помічників у непростому шляху до Всевишнього, а людей вищого сорту — «язичницьких божків», за висловом Гліба Якуніна.

В оповіданнях Олександра Виговського святих отців та їхніх дружин зображено як звичайних людей з притаманними їм емоціями, прагненнями і слабкостями. Оце й роздратувало духовенство МП: воно ж звикло бачити вірян уклінними, а тут така «десакралізація»!

І, либонь, мають слушність ті, хто читав оповідання: мовляв, життєві колізії кліру змальовано з гумором, добротою, ще й із хорошим знанням предмета. Річ у тому, що автор «Новосвітських батюшок та матушок» сам є багаторічним православним парафіянином.

Очевидно, фанатична поведінка «православних активістів» є безпосереднім відображенням того мракобісся, що заполонило суспільство сусідньої держави та РПЦ. Можливо, найправильніше було б не звертати увагу на «церковне розслідування» у Білій Церкві. Проте, вийшовши на зв’язок із письменником Олександром Виговським, почув тривожне: «Мене, як непублічну людину, ця ситуація поки що не дуже переймає. Одного боюсь: аби хату не спалили…

https://idbc.com.ua/news/view/20150313_kogorta_mitciv_biloyi_cerkvi_popovnilasya_novimi_imenami

Когорта митців Білої Церкви поповнилася новими іменами

Наталия Кудрявцева

 

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Вже 23 роки в нашому місті кращі митці отримують звання лауреатів літературно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького. Серед нагороджених – 11 колективів та 33 особи, які збагатили культурне життя Білої Церкви, зробили його більш красивою та людяною. Тож відзначення лауреатів премії за 2014 рік відбулося 12 березня в Будинку урочистих подій.

Після хвилини мовчання на знак вшанування пам’яті всіх, хто загинув у зоні проведення антитерористичної операції на сході України, слово взяв заступник міського голови М.А. Антонюк: «Кожного року ми підводимо підсумки творчих здобутків білоцерківців, і щоразу нам складно приймати відповідне рішення, адже склад номінантів завжди має надзвичайно високий рівень. Тому ми радіємо від того, що не міліє джерело творчості та мудрості у Білій Церкві. Нехай до когорти лауреатів і надалі приєднуються все нові особистості».

За результатами розгляду на комісії, відповідно до рішення виконавчого комітету за 2014 рік лауреатами премії ім. І.С. Нечуя-Левицького стали: журналіст Олександр Виговський за книгу «Душа під № «Дубль-А-1п» та Людмила Красніцька-Луцик за творчий доробок, виставкову діяльність й естетичне виховання підростаючого покоління.

На адресу лауреатів пролунало безліч теплих вітань від колег, вдячних прихильників. Зокрема директор ЦТДЮ «Соняшник», поетеса Віра Гутник висловилася на адресу своєї колеги Л. Красніцької-Луцик: «Педагоги «Соняшника» дуже горді тим, що у нас є така росяна, пишна пелюстка, яка ніколи не в’яне, адже Людмила Мар’янівна – людина, залюблена у своїх діток, у мистецтво. Не перестаєш дивуватися, де те джерело її високого натхнення, майстерності, таланту. А як її люблять діти, достатньо прийти на заняття і побачити, який це дивний світ творення краси. Вона навчає дітей розуміти мистецтво. Ця премія – гідне визнання її таланту. Нехай він проростає маленькими пагінцями таланту юних білоцерківців». Привітали майстриню і батьки її вихованців, які щасливі від того, що їхні дітки навчаються у такого талановитого педагога мистецтву, навчаються цінувати красу та власноруч її створювати.

Ось що про творчість О. Виговського сказав М. Антонюк: «Мене турбує і бентежить те, що останнім часом у суспільстві громадяни не бажають мислити, при прийнятті рішень віддають перевагу навіюванням, рекламі чи іншим проявам. Це наша біда! Саме твір Олександра Виговського змушує читача мислити. Чим більше буде таких письменників, тим ми будемо свідомішими і відповідальнішими в цьому житті».

У творчому доробку автора це вже шоста книга (до цього світ побачили твори «За руку з Хароном», «Сучасні міські легенди», «Прет-а-порте-2011», «Горохова-forever»). Познайомитися з книгами О. Виговського можна в бібліотеках нашого міста, а також в Інтернеті. До речі, саме Центральна бібліотечна система висунула книгу «Душа під №«Дубль-А-1п» на здобуття цієї премії. Завідувач відділу методичної та бібліографічної роботи Тетяна Біла відмітила: «Цей автор полонив душі багатьох білоцерківців. Його книги надзвичайно цікаві як наукового, так і соціального характеру. Книга «Душа» із захопливим сюжетом, яка точно відображає реалії сьогодення».

Свої музичні вітання лауреатам дарували і найспівочіші студенти БНАУ, які виконували відомі українські пісні, що додало заходу особливого настрою.

Наталія Кудрявцева

 

 

http://biblioteka.com.ua/news/1071-biblioteku-biloi-cerkvu.html

Цікаві зустрічі у клубі “Фортуна”

69686fde344d

5 грудня у літературній вітальні ЦБ на черговому засіданні клубу любителів книги “Фортуна” відбулася зустріч з журналістом, письменником, скульптором Олександром Виговським. Читати далі http://biblioteka.com.ua/news/1071-biblioteku-biloi-cerkvu.html

http://kopiika.com.ua/archives/3198#more-3198

Дивлюся в книгу, як у дзеркало

564b7fc970db

Коли світ бачить нова книга – це завжди подія. Приємно, коли автором книги стає журналіст, який через художнє слово намагається пробудити у читача емоцію. Саме так зробив білоцерківський журналіст Олександр Виговський, який презентував свою книгу «Горохова – forever». У ній оповідається про життя української вулиці, мешканці якої є представниками суспільного «дна». Читати далі http://kopiika.com.ua/archives/3198#more-3198

http://kopiika.com.ua/archives/3799

«Місіонер» Виговського. Квадрат Малевича по-білоцерківськи…

Безымянный

Незмінно білі літери на незмінно чорному тлі зручного книжкового формату. Незмінна легкість складу…, розмаїття художніх засобів, несподівані повороти сюжету, а ще – глибина і височінь смислового наповнення, які водночас чатують на кожного, хто зважиться зробити перший крок до них, щойно відкривши книжку…У четвер, 16 травня, у Білій Церкві відбулася презентація книжки відомого білоцерківського журналіста, художника, скульптора, прозаїка, поета Олександра Виговського «Місіонер. Ще не час забити труну…»

 

Гості презентації – друзі, шанувальники автора, серед яких і депутати Білоцерківської міської ради Людмила Дригало та Валерій Ямковий, а також колеги – у своїх відгуках відмітили, що книга сповнена гумору, самоіронії, філософських глибоких роздумів, доведення того, що криза духовна страшніша за кризу матеріальну.

 

«Місіонер» – це сповідь людини-романтика, сучасного Дох Кіхота – 33-річного Віталика, якого довели до відчаю складнощі життя, проте який не розгубив у собі прагнення до світлих почуттів, честі, гідності й справедливості.

 

«Це книга не тільки для нас, але й про нас сьогоднішніх, – відмітила ведуча презентації, завідувачка відділу методичної та бібліографічної роботи Тетяна Біла. – Після прочитання книги виникають запитання: як швидко повернеться суспільство до того єдиного, що тримає світ, – любові й милосердя, взаємоповаги й гідності? Коли закінчаться нікчемні вчинки тих, хто за своїм статусом повинен піклуватися про все це?.. У цій книзі, можливо, хтось знайде для себе рецепт спасіння, а в когось пробудиться неінфікована совість, адже людина має завжди прагнути кращого, опановувати знання, досвід, аналізувати їх, уміщати в голові, щоб вижити, спастися і бути гідним звання Людини».

 

«Книга Олександра Виговського – ніби квадрат Малевича, – говорить карикатурист Данило Кузнецов, тримаючи в руках книжку в традиційно чорній обкладинці. – Ця непояснювана й неповторна форма містить у собі все, як, власне, і чорний колір. А він пасує як хорошим людям, так і не дуже хорошим, цей колір може бути як святковим, так і траурним…»

 

«Пишучи той чи інший твір, я ніколи не знаю, що вийде наприкінці, – зазначив сам автор книги Олександр Виговський. – Я писав цю книжку трохи про себе, трохи про життя, трохи про відчуття… У ній – трохи правди, трохи вимислу, трохи фантазії… Кожний знайде у ній щось для себе».

 

І справді, годі говорити. Краще – відкрити книгу «Місіонер» і зробити крок, вирушивши на пошуки чого-небудь для себе. Як і самих себе та своєї життєвої місії, врешті-решт…

 

Олена Лук’янець

 

 

 

http://kopiika.com.ua/archives/4152#more-4152

Опозиція, як генеральна лінія творця

Pu3PcQRkkqA

У драматичному, а часто й трагічному, контексті нашої історії все очевиднішим стає, що в українців велика проблема із самоідентифікацією. Нас наче Бог покарав, наділивши водночас і затятістю до останнього подиху боронити своє – віру, ідею, ім’я, Батьківщину, і хронічно безвольним, убивчим для самих себе лібералізмом та лінивою поблажливістю. Читати далі http://kopiika.com.ua/archives/4152#more-4152

http://kopiika.com.ua/archives/4165#more-4165

«Душа під №…», або Вдала спроба передбачити майбутнє

Сияет не хуже Сваровски

Над Белой наш Алекс Выговский.

Елена Мартузаева20088b2744ff

Минулого четверга, 6 листопада, у Білій Церкві, а саме в Центральній міській бібліотеці,  відбулася непересічна подія – презентація книжки нашого земляка, відомого журналіста, письменника, скульптора, блогера Олександра Виговського «Душа під № «Дубль-А-1п».  Читати далі http://kopiika.com.ua/archives/4165#more-4165